За традицією, на урочистостях з нагоди 22 річниці Незалежності України нагороджують відзнаками почесних громадян Буського району. Цьогоріч такого високого визнання удостоєний і уродженець Олеська, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри ґрунтознавства і географії грунтів, академік Академії наук Вищої школи України, відомий учений-грунтознавець, засновник львівської ґрунтознавчої школи, член міжнародного і Європейського товариств ґрунтознавців Степан Павлович Позняк. Сьогодні друкуємо розповідь про цю непересічну особистість.
Повоєнне дитинство
Степан Павлович народився 2 липня 1943 року, тож цьогоріч у колі родини та друзів відзначив своє 70-річчя. Виповнилось 45 років з початку його трудової діяльності.
Дитинство проходило у важкі повоєнні роки, та в пам’яті вони закарбувались й до сьогодні. Сім’я була великою (підростало шестеро дітей), але ніхто не цурався роботи, допомагали одне одному, підтримували як могли. З роками життя налагоджувалось. Діти підростали, здобували освіту, торували свою життєву стежину.
Мріяв стати географом
Зі шкільних років Степанові найбільше полюбилась географія, – дуже цікаво, доступно і з захопленням вчителька Марія Омелянівна Євтушенко розповідала про різні країни. Тож після закінчення школи вирішив поступати до Львівського університету ім.Івана Франка. Але коли приїхав до Львова і побачив скільки абітурієнтів прагне стати студентами, стало боязно, що не пройде. Тому подав документи до Львівського технічного училища №8. Здобувши спеціальність токаря по металу, працював на мотовелосипедному заводі. Але мрію стати географом все ж не полишав, часто навідувався до університету, маючи надію, що й сам згодом сяде за студентську лаву. За порадою матері подав документи на заочне відділення географічного факультету, проте не пройшов, бо брали здебільшого після педагогічного училища. Та він не розгубився, а, склавши п’ять іспитів і набравши 23 бали із 25 на стаціонарному відділенні, став студентом омріяного факультету. Після закінчення вишу йому, як одному із здібних студентів, запропонували залишитись на кафедрі.
Вагомі досягнення
Протягом 1967-1969 років брав участь в картографуванні та обстеженні грунтового покриву цілинних і перелогових земель у Північноказахстанській і Кокчетавській областях Казахстану та Читинській області Росії. Захопившись вивченням грунтів, захотів і далі навчатись, тож у 1969 році вступив до аспірантури кафедри грунтознавства і географії грунтів Одеського університету ім.І.Мечникова, де у той час працював відомий вчений, професор Іван Гоголєв, який колись на теренах західного регіону України проводив дослідження грунтів, як їх ще називають – рензини. Після успішного захисту кандидатської дисертації Степан Павлович отримав у січні 1975 року науковий ступінь кандидата географічних наук, а в червні 1978 року – вчене звання старшого наукового співробітника. Цього ж року перейшов на посаду доцента кафедри ґрунтознавства і географії грунтів Одеського університету.
Робота Степана Павловича була пов’язана з проблемою зрошення чорноземів і темно-каштанових грунтів півдня України. Важливість і унікальність цих досліджень у тому, що вони охопили 20-30-річний період зрошення, розкрили суть і темпи різних змін, які відбуваються у грунтах. Та наукові дослідження не обмежувались лише проблемами зрошення чорноземів півдня України. Його пошуки також пов’язані з вивченням ландшафтно-геохімічних проблем степової і сухостепової зон України, структури грунтового покриву з оцінкою природних ресурсів тощо.
У жовтні 1992 року у Грунтовому інституті ім.В.Докучаєва в Москві наш земляк блискуче захистив докторську дисертацію, а вже наступного року очолив новостворену кафедру географії грунтів Львівського університету ім.Івана Франка (нині це кафедра ґрунтознавства і географії грунтів). Свою наукову діяльність у Львові С.Позняк зосередив на вивченні грунтово-екологічних проблем західного регіону України, на вирішенні актуальних теоретичних і прикладних питань ґрунтознавства, географії грунтів, екології землекористування. Під керівництвом Степана Павловича проведено морфогенетичні дослідження грунтів Передкарпаття, Розточчя, Пасмового Побужжя, Північно-Подільського лісостепу, Сокальського пасма, Опілля, Чорногірського масиву Карпат, Малого Полісся, Волинської височини.
У творчому доробку професора Степана Позняка – понад 300 опублікованих наукових праць, зокрема 18 монографій. Він підготував цілу плеяду науковців – 6 докторів наук і 19 кандидатів географічних наук, які працюють у Києві, Сімферополі, Одесі, Ужгороді, Тернополі, Луцьку. Серед його учнів – В.Михайлюк, А.Кривульченко, З.Гамкало, В.Гаськевич, О.Єргіна, З.Паньків, М.Тортик, М.Кіт, М.Пшевлоцький, І.Папіш, А.Кирильчук, В.Тригуб, Г.Іванюк, В.Радзій, П.Романів, Ю.Ковалець, Ю.Наконечний, Л.Мазник та ін.
Професор Степан Позняк налагодив тісні стосунки з провідними вченими-грунтознавцями та науковими центрами не лише України, а й Польщі, Білорусі, Росії, Молдови, Австрії, Німеччини, Литви. За цю діяльність його вшановано золотою відзнакою Польського товариства ґрунтознавців. Наш земляк нагороджений знаком "Відмінник освіти України" (1998), він – лауреат нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2010).
На початку вересня урочисто відсвяткували 20-річчя кафедри ґрунтознавства і географії грунтів Львівського університету, а через тиждень, 19-20 вересня, з ініціативи Степана Павловича Позняка у Франковому виші та на Олещині відбудеться міжнародна наукова конференція "Актуальні проблеми генетичного, географічного, історичного, екологічного ґрунтознавства", на яку прибудуть науковці з різних країн світу.
Лариса ГАРАСИМІВ
