Так називається творчий вечір, який з нагоди ювілею для шанувальників свого таланту готує надбужанська співачка, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів Ганна ГРУШИЦЬКА. Пісенне свято відбудеться 15 грудня о 14.00 год. у Буському районному Народному домі. Напередодні ми зустрілися з ювіляркою і, поринувши у спогади, мандрували разом стежинами її мистецького життя.
– Отож, з чого усе починалось? У вашій родині не лише ви пов’язали своє життя з музикою?
– Родом я із сусідньої Золочівщини. У нашій оселі всі любили співати, та найбільше тато. Мабуть, від нього і передалася мені любов до пісні. У родині виховувалось четверо дітей, і старший брат Степан був музикантом. Він дуже хотів, щоб смислом мого життя стала музика. Коли разом з однодумцями заснував у сусідньому селі ВІА "Бортківчани", то завдяки йому вже у 5 класі я стала солісткою ансамблю. На одній сцені виступала з Оксаною Білозір і Теодором Кукурузою (на той час на Золочівщині працювало чотири вокально-інструментальні ансамблі), я була наймолодшою солісткою. Старший брат дуже хотів, щоб я здобула музичну освіту. Я успішно пройшла прослуховування, але оскільки дирекція музичної школи запропонувала мені полишити сільську школу і навчатись і жити в інтернаті, то мама відмовилась мене відпускати. Так я і не здобула музичної освіти.
– Але де б не працювали, ніколи не розлучались з піснею.
– Так, вона завжди супроводжує мене. Навчаючись у Львівському технікумі громадського харчування, з нетерпінням чекала суботи, бо поспішала чи то на репетицію, чи то на виступ. Не полишила й тоді, коли прийшла працювати у Надбужжя, – при Сторонибабському спиртозаводі створили ансамбль "Пізній візит".
– Співаючи українські народні та повстанські пісні, яких вас навчив батько, ви почали писати вірші, які згодом поклали на музику. Яка пісня була першою?
– У 1998 році я написала "Ромашку", вона дала назву і першому аудіоальбому. Ця пісня якось відразу полюбилась і стала улюбленою для багатьох надбужанців. А для мене кожна пісня особлива, адже в них – частинка моєї душі, мої думки, мої переживання. Цього ж року я стала студенткою Київського національного університету культури і мистецтв. Зустрічі з творчими особистостями, створення нових пісень з професійними поетами і композиторами сприяли моєму творчому розквіту.
– З яким із них співпраця була найпліднішою?
– З кожним – Мар’яном Гаденком, Олегом Марцинківським, Анатолієм Фіглюком, Ігорем Юзюком, Володимиром Посполитою та іншими залишила якийсь особливий слід у моєму житті, адже завдяки такій співпраці народжувались нові пісні. Та, мабуть, моя найбільша мрія здійснилась у творчому тандемі з поетом-піснярем, Заслуженим діячем культури і мистецтв України Степаном Галябардою, – у 2001 році разом з народними та заслуженими артистами України я виступала на його бенефісі. Спільна творчість сприяла створенню нових пісень, які стали шлягерами, – "Доню, мамо", "Ластів’ятко", "Мого кохання пташеня". Остання пісня дала назву компакт-диску, куди ввійшли пісні, які виконуємо вдвох з донькою Мар’янкою.
– Свою любов до пісні ви передали донечці.
– Я щаслива тим, що є кому передати свій творчий доробок. Мар’янка навчається у Львівському музичному училищі ім.Станіслава Людкевича і залюбки співає мої пісні.
– Беручи участь у всеукраїнських ("Боромля", "Дзвони Прикарпаття") та міжнародних ("На хвилях Світязя", "Доля") фестивалях та конкурсах, ви завжди повертались з нагородами. А минулого року творча спілка "Асоціація діячів естрадного мистецтва України" високо оцінила ваші вагомі здобутки.
– Мені присвоєно почесне звання "Заслужений діяч естрадного мистецтва України", яке на ІV Всеукраїнському фестивалі-конкурсі "Червона калина" у Тернополі вручив Президент асоціації Віктор Герасимов.
– Працюючи у Буську головним спеціалістом відділу сім’ї, молоді та спорту та директором районного Народного дому, ви провели та взяли участь у багатьох різноманітних заходах, то ж всі перелічити не вистачить газетної шпальти. Які запам’ятались найбільше?
– Приємно згадувати про кожен, та особливо радію, що мешканці та гості міста могли побувати на музичному фестивалі пам’яті Ігоря Білозіра, виступах Степана Галябарди та Мар’яна Шуневича, Дмитра Гнатюка, Мар’яна Гаденка, Степана Гіги, Ірини Шинкарук, Павла Мрежука, Алли Кобилянської. Для надбужанців колядував Галицький камерний хор "Євшан" та танцювали артисти Тернопільської філармонії.
– Творчу людину підтримує родина.
– Першими слухачами і критиками моїх пісень є сім’я. Я маю дуже велику підтримку від чоловіка. Зауважу, що це зовсім неприбуткова справа, а духовне багатство, дане з небес. Якби в мене не було такого сильного тилу, то й, можливо, й не народилось би стільки пісень. А їх понад 50, в тому числі 30 авторських.
– Привідкрийте для наших читачів завісу вашого ювілейного творчого вечора.
– Це будуть пісні, які вже давно полюбились слухачам, і зовсім нові, їх виконуватимуть як надбужанські, так і львівські солісти. Декілька творів виконаю сама, і в тому числі пісні моєї молодості, – на молдавській, сербській та польській мовах. То ж я запрошую всіх поціновувачів мистецтва суботньої днини на ювілейний концерт. Для них підготувала сюрприз – вийшов мій третій компакт-диск "Ювілейний" – тож зможуть його придбати.
Лариса ГАРАСИМІВ
