Мешканці Соколівка, у якому нині проживає близько 700 осіб, у неділю відсвяткували 1000-літній ювілей свого села. Соколівці переконують, що їхнє село — одне із найстаріших поселень Галицької держави не тільки в регіоні, а і в Україні.
До поважного ювілею у селі підготувались заздалегідь. Господиня села Мирослава Леськів очолює громаду не так давно, але переконана, що лише спільними силами можна досягти успіху. Цьому підтвердження нещодавня з громадою у селі толока. Саме завдяки небайдужості мешканців, вдалось прибрати село та підготувати свято.
Святкування відбулося на подвір’ї сільського закладу культури. Для людей поважного віку тут встановили стільці. Погода цього дня була доволі спекотною, тож частина люду ховалася подалі, під деревами. Вражала велика кількість молоді та дітей, що безперечно свідчить про розвиток села, його майбутнє.
Під час офіційної частини учасників свята привітав Олег Ільків, перший заступник голови Буської райдержадміністрації, який побажав міцного здоров'я та успіхів, сили та наснаги у повсякденних нелегких селянських буднях,розвитку та добробуту всій громаді.
Звідки ж така назва у цього населеного пункту?, – запитуюсь у місцевої літньої жінки.
– Перші спогади про село датуються 1016 роком, саме у часи київського князя Святополка (Окаянного), сина Володимира Великого, коли воно належало до Белзького князівства, – каже місцева пенсіонерка Марія.
З історичних архівних даних села йдеться, що після смерті батька Святополк оженився на доньці польського короля Болеслава Хороброго — Марині та захопив Київ. У битві з військом Ярослава Мудрого у травні 1016 року під Любачем він зазнав поразки і втік до Кракова, шукаючи захисту в тестя. Польський король надав зятеві Белзьке князівство. Тоді Святополк у неприступних болотах, мальовничому місці Соколівці, на високому пагорбі (недалеко від нинішньої околиці Кудляки) заснував дерев'яний замок. У 1018 році Болеслав пішов походом на Київ. Недалеко від Буська військо Ярослава було розбите. Болеслав разом із Святополком захопили Київ, король навіть повісив свій меч на Золотих воротах, а Ярослав Мудрий був змушений втікати до Новгорода. Святополк, втративши іноземну підтримку, не втримався в Києві, бо був розбитий сильнішим військом Ярослава Мудрого на річці Альті. Втікаючи від Ярослава, він пробував оборонятися в Соколівському замку, але й тут був розбитий, а в червні 1022 року загинув.
Затримавшись у замку, Ярослав Мудрий полював на диких турів у тих лісах, де тепер хутір Сокіл. Саме там, як переповідав давню легенду П. Зробок, князь натрапив на соколині гнізда і на льоту вбив стрілою сокола, якого повісив над своїм наметом, сказавши, що це урочище називатиметься Сокіл. Залишивши свого тисяцького Кудиляка, який був із половців, у замку, Ярослав Мудрий повернувся до Києва. А замок цей був зруйнований у 1241 році татаро-монголами, від яких люди переховувались у лісових хащах. Навіть досі за полем, що між Грабиною і Переволочном, збереглася назва Дебра, хоч яри вирівняли за колгоспних часів.
Про відомого отця Володимира Кальба у селі знає кожен. Він вперше серед священників поєднав свою духовну діяльність із громадсько-політичною, переборюючи опір із боку влади та промосковсько налаштованих священників. Він засновував читальні “Просвіти” в селі Соколівці та в сусідніх селах. Схожу діяльність вів у Золочеві та Бродах. Став одним із перших основоположників і фундаторів Рогатинської, Яворівської та Буської гімназій.
Отець звертався до всієї громадськості Галичини з питанням спорудження пам’ятника М. Шашкевичу на Білій (Підлисецькій) горі. Його обрали головою будівельного фонду, і він провадив цю роботу. Пам’ятник було споруджено та завершено 1911-го. І відтоді щороку першої неділі серпня на Підлисецькій горі збираються всі ті, хто шанує пам’ять славного сина України Маркіяна Шашкевича.
Отець Володимир Кальба повів боротьбу із цим злом. Він заснував у селі товариство “Тверезості” й на честь цього, за його порадою, встановили пам’ятник, до якого йшли особливо молодята, коли одружувалися, і давали присягу не вживати алкогольних напоїв, вести себе по-християнськи. Крім того, в селі організували роботу парафіяльної крамниці, створили кредитове товариство “Віра”.
Багато добрих справ здійснив отець Кальба. Тому громадськість Соколівки шанує пам’ять свого духовного провідника. 25 липня 2010 році у Соколівці було відкрито пам’ятник отцю Володимиру Кальбу, а Соколівська середня школа носить його ім’я.
Розважальна частина дійства пройшла в невимушеній атмосфері. Місцеві аматори та гості підготували для присутніх цікаву концертну програму.
Цьогорічне дійство залишило багато позитивних емоцій, радощів та приємних спогадів.
Марія ГОНЧАРУК
/Буський медіа портал/
фото автора та Мирослав ТИМЧИШИН
