"Ожидів у світлинах" – під такою назвою цьогоріч побачило світ нове художнє видання фотомитця з Ожидова Зеновія Коваля. Допоміг її видрукувати у видавничо-друкарському комплексі Університету "Україна" і впорядкував уродженець села Олег Гудима, вміщено тут і поезію одного сельчанина Володимира Романишина.
Зеновій Савович фотографією захопився ще у юнацькі роки, не полишає свого уподобання й донині. Для світлин шукав неординарні сюжети. Нагадаю, що районний часопис неодноразово писав про цю непересічну особистість. За свої оригінальні роботи фотомитець з Ожидова нагороджений багатьма дипломами обласних, республіканських та всесоюзних фотовиставок. Він – лауреат фотоконкурсів від різних газет і журналів, тричі його відзначав польський журнал "Панорама", болгарське Габрово. Його світлини надруковані у фотоальбомі "Гостинці з України", нагороджений медаллю "Лауреат ІІ фестивалю народної творчості", за фільм про різдвяні свята відзначений дипломом. Фотороботи талановитого митця були представлені на виставках у Буську, Бродах, Золочеві, Львові, у селах району та на підприємствах Ожидова.
Ця книга не єдина у доробку Зеновія Коваля. Оскільки у перші роки незалежності був ініціатором та організатором відновлення та побудови 10 пам’ятників, які були знищені радянським режимом, то невдовзі вийшла друком книжечка "Ожидівське відродження", де поміщені дані не тільки про сам пам’ятник, а й про тих, хто його споруджував. Про рідне село Ожидів, про Галицького Будителя Маркіяна Шашкевича, до 10 річниці незалежності України випустив буклети-візитки. Відзняв багато відеофільмів.
Гортаю сторінки нової книги. У ній – короткі відомості про село, церкву, освіту, культуру, громадське життя, звичаї, традиції та обряди. І доповнення до цього – чорно-білі світлини. На них – трудові будні сельчан, радість материнства (на знімку справа), щаслива мить зустрічі ветеранів, робота вишивальниць, гамірне безтурботне дитинство, репетиції духового оркестру, виступи учасників художньої самодіяльності, різдвяне дійство, споруджені пам’ятники, картини природи тощо.
Вдивляюсь в усміхнені чи зосереджені обличчя своїх земляків, багатьох уже немає серед нас, вони відійшли за межу вічності. Тому ці світлини – історичні кадри, які зупинили мить життя.
Лариса ГАРАСИМІВ
