Ганебний вчинок по відношенні до учасника АТО стався у селі Топорів. Працівниця тамтешньої сільради відмовила бійцю у ксерокопії довідки, мотивуючи це… відсутністю паперу, та порадила хлопцю йти за папером до місцевих активістів. Більш детальніше про інцидент нам розповіли у листі до редакції «Буського порталу».
«Віднедавна у нашому лексиконі з’явилося слово «атошник». Атошник-воїн – той, хто відстоює наше з Вами право жити повноцінно під мирним небом. Атошник – той, хто терпить незручності у теперішньому вимушеному побуті, той, хто наражає себе на небезпеку, розуміючи, що будь-якої миті може трапитися незворотнє…
Ми ж – ті, що ведемо звичний спосіб життя, хто насолоджується комфортом, спокоєм, хто вдивляється у вечірнє небо, шукаючи в ньому зірку, а не ворожий снаряд… Без пафосу – маємо молитись на них – безстрашних, одержимих, самовідданих наших ЗАХИСНИКІВ – це, на жаль, веління нашого часу. А як воно насправді? Виходить – де і як – по-різному. От хоча б так як у Топорові.
Уже півроку наш земляк Василь Курницький перебуває на сході, а днями випала можливість приїхати додому у короткотермінову відпустку. Радо зустрічали його рідні, друзі, односельчани.
Через день-два після приїзду виникла потреба зайти Василеві в сільраду за довідкою.
– Ксерокопію? Нема паперу!, – без тіні сумніву в голосі сказала-відрізала військовий обліковець.
А далі, зовсім не контролюючи себе, випалила: – Іди до тих активістів, нехай тобі дадуть паперу…
Хлопець на мить сторопів, не розуміючи, чим викликана така агресія працівника сільради.
– Нема, то й нема, – скрушно похитав головою Василь і взявся було вже за ручку дверей. Аж тут котрась із працівниць оговталась, мовляв, це ж атошник…
Одразу ж десь і папір взявся, ксерокопію зняли, і, здавалось би, маленька прикрість вичерпана. Але на душі стало незатишно від щойно отриманої незаслуженої образи, тому Василь і поділився нею зі мною, автором цих рядків.
З цієї причини заходжу на офіційний веб-сайт Топорівської сільради, читаю: «За перше півріччя 2015 року на «папір» пішло 7 тис грн». Звіт за друге півріччя чомусь досі не оприлюднено. Як бачимо, ось так виглядає «прозорість» у роботі влади по-топорівськи. Припускаю, що за рік папір «з’їв» із сільського бюджету 14 тисяч гривень! Дивуюсь подвійно, адже довідки у нас в сільраді – за «тарифом», такий посил – «за довідки треба платити» – штат сільради отримує від свого голови.
Даруйте, але тоді цим папером можна застелити усе подвір’я сільради… Не буду зупинятися в даному разі на цифрах бюджету, торкнусь моральної сторони цього інциденту.
Довідка – це, так би мовити, атрибут кожної сільради, кожен з нас власне і приходить кілька разів протягом року за довідкою в сільраду. Чи ж десь в Україні знайдеться державна установа, в якій відмовили б видати довідку, посилаючись на брак паперу. Думаю, що відповіді на це питання не потребує…
У нас, в Топорівській сільраді, це – норма, норма вимагати оплату за довідки, а тепер, очевидно, нормою стають недоречності, що граничать із хамством…
Марії Сарабун не вистачило розуму, щоб вибачитись перед хлопцем за свою неадекватну поведінку, тому зроблю це я, Леся Тарасова, – «активістка, яка … мала «забезпечити» сільраду папером…
Так, я – активістка у доброму значенні цього слова, бо не можу миритись із очевидною несправедливістю, байдужістю, відвертим цинізмом.
Забудь, Василю, цю неприємну мить, коли тебе фактично виганяли із державної установи ні з чим.
Вибачаюсь, Василю, перед тобою, вибачаюсь і перед тими, хто потрапляв у подібну ситуацію в нашій сільраді.
Вибачте, шановні, тим, хто не може збагнути глибини свого ганебного вчинку, хто не доріс до рівня цивілізованого працівника державної інституції.
Василю, нехай Бог береже тебе і твоїх побратимів на розлогих і небезпечних нині шляхах Донбасу.
Хлопці, тримайтесь! Ми – з Вами. За нами – Правда, а отже, і Перемога!
З повагою, Леся ТАРАСОВА
Р.S. Публічно просять активісти села Топорова, на веб-сайті Топорівської сільради надати звіт Топорівського сільського голови за 2-ге півріччя 2015 року, а також, відкрити рубрику «Сесії», яка чомусь з 18 грудня минулого року «перебуває в стані розроблення».
