Головна Культура Промінчики світла у цілковитій тиші

Промінчики світла у цілковитій тиші

345

Життя, немов стрімкі коні-скакуни, невпинно летить вперед – у незвідане майбутнє. Та вартує зупинитись на мить, і приходить усвідомлення того, що світ – це велетенська метушня, мурашник зі своїми правилами і законами. І якщо людина дещо відмінна від інших, вона часто страждає від самотності. Ще гірше, коли не може словами розповісти про свої почуття. І не тому, що не хоче, а просто не може. Бо не чує і не може говорити. Тоді на допомогу приходять рідні і … мистецтво. Такими промінчиками світла у світі цілковитої тиші для  талановитої художниці Оксани Фролової (на знімку зліва) з Буська стали маленький синочок Максимко, доня Катруся, чоловік Василь і її картини – чудові пейзажі рідних місцин, історичні пам'ятки, вулиці Буська і Львова, натюрморти і портрети, які милують зір і викликають невимовні теплі й щирі відчуття.

Її картини – окраса виставок

Про цю непересічну жінку, маму і художницю ми дізнались зовсім нещодавно, коли Оксана з своїми роботами взяла участь у виставці живопису, присвяченій 15 річниці з дня за­снування групи глухих художників. 27 березня у Львів­ському Палаці мистецтв відбулося відкриття експозиції, на якій 10 українських  митців з вадами слуху представили 40 картин, написаних за останні роки. У їхній когорті була і наша землячка Оксана Фролова.

Вона презентувала затишні пейзажі, серед яких і центр рідного Буська після проливного дощу (на знімку у центрі), колоритні крає­види монастиря капуцинів в Олеську і неповторні куточки Нового Ми­лятина, натюрморти із жовто-гаря­чими соняхами, п'янкими піонами, портрети доні Катрусі (на знімку вгорі справа). Дивовиж­ний дар тонкої колористки Оксани Фролової вражає. Немов мисткиня володіє особливим зором і по-іншому, заго­ст­рено, бачить світ, помічаючи невловимі для інших мінливості кольорів природи, переливи світла й тіні. То виграють на сонці барвисті квіти серед буйних трав, грайливі хмарки ніжить вітер, човник хита­ється на воді. Усе приваблює ро­мантичним настроєм і красою.

Від картин бущанки так і віє особливою теплотою і спокоєм, і не можна не зачаруватися красою дивовижних куточків рідної землі.

Бог забрав

Бог подарував

Особливий дар Оксани Фролової батьки Володимир і Світлана Гри­невичі з Нового Милятина виявили ще в дитинстві. Одного разу племінники попро­сили її намалювати шкільне зав­дання. Коли дівчинка закінчила – подиву не було меж. Вийшло цікаво й оригінально. Отож незва­жаючи на те, що після хвороби у п'ятирічному віці донька перестала чути твердо вирішили – бути Оксані художником. Відтак після навчання в спецінтернаті м.Жовква (саме там про­йшла її перша виставка), і у Львові, та­лановита дівчинка всту­пила до Державного коледжу декоративного і ужиткового мис­тецтва ім.Івана Труша.

Правда, через особливі потреби Оксану зарахували на факультет ткацтва, але дівчина і тут себе проявила. Вона стала гордістю мистецького закладу і має у своїй мистецькій скарбничці чудові ткані килимки.

Магія Львова залишила свій неповторний відбиток на творчості художниці. Та її завжди манили ідеальні пейзажі, які спочатку бачила в уяві, потім – у житті. У пошуках сюжетів мандрувала, та знову і зно­ву поверталась додому і фіксу­вала пензлем неповторність кожної травинки, квіточки, дерева.

Мої дітимої квіти

Саме Буська земля подарувала їй натхнення для найкращих робіт. А ще – зустріч з чоловіком Василем і двоє діток. Катрусі вже 4,5 роки і вона дуже талановита дівчинка – гарно не лише малює, має чудову уяву, але й танцює в "Нових зірках" під керівництвом Мар'яни Зелен­ської. Маленькому. Максимкові лише 2,5, і  таланти свої він іще не проявив, але усе попереду. І хоча весіля Оксани і Василя було "тихим" та сьогодні у їхній затишній домівці гамірно від дитячого сміху. Дітлахи грайливі і дуже активні, отож вільна хвилина сісти батькам за мольберт випадає не часто. Адже малює не тільки Оксана, але й Василь. Саме мистецтво поєднало їх, тільки чоловік більше захоплюється абстракцією. Дружина ж працює в реалістичній манері.

Мінливі світи реальності

Постійно вдосконалюючи тех­ніку письма, мисткиня опановує нові сюжети. Романтичний дух, тонке відчуття стану природи, теплота притаманні її роботам. Уважне око вихоплює з довкілля тонкі мінливі світи реальності, які нас оточують.

… Тіні падають на галявину. Вони, здається, рухаються і зни­кають. Здається, ось-ось з'являться казкові феї, які  позлітаються на галявину і питимуть роси з  квітів. Такі асоціації викликають Оксанині пейзажі. Вони вражають соковитістю барв, тепло­тою, гамою кольорів, багатством, світотіней. А ще – умиротворенням, тонким ліризмом. Новими й не­сподіваними видаються краєвиди рідної природи. Сонячні луки, га­лявини, дерева – щоразу це від­криття насиченість захопленими порухами серця й любов'ю, під­несеністю й щирістю.

Недарма Оксанині роботи ви­ставляються у Львові, Києві і Польщі. Художниця мріє про членство у Спілці художників України. Тому викорис­товує кожну нагоду відточити свою майстерність. Сьогодні вона працює над написанням Тайної вечері, цікавлять художницю релігійні мотиви, фрески. А ще пробує себе у ролі  реставратора. У подарунок батькові відновлює давній образ св.Воло­димира. Мріє відтворити на полотні унікальні храми Бущини і долучитись до реставрації образів Новоми­лятинської церкви.

Вона – справжня художниця, чудова дружина і мати. Одним слово, Жінка, у якої стільки планів і мрій, яким суджено збутися.

Ірина  ГАЄВСЬКА