Життя, немов стрімкі коні-скакуни, невпинно летить вперед – у незвідане майбутнє. Та вартує зупинитись на мить, і приходить усвідомлення того, що світ – це велетенська метушня, мурашник зі своїми правилами і законами. І якщо людина дещо відмінна від інших, вона часто страждає від самотності. Ще гірше, коли не може словами розповісти про свої почуття. І не тому, що не хоче, а просто не може. Бо не чує і не може говорити. Тоді на допомогу приходять рідні і … мистецтво. Такими промінчиками світла у світі цілковитої тиші для талановитої художниці Оксани Фролової (на знімку зліва) з Буська стали маленький синочок Максимко, доня Катруся, чоловік Василь і її картини – чудові пейзажі рідних місцин, історичні пам'ятки, вулиці Буська і Львова, натюрморти і портрети, які милують зір і викликають невимовні теплі й щирі відчуття.
Її картини – окраса виставок
Про цю непересічну жінку, маму і художницю ми дізнались зовсім нещодавно, коли Оксана з своїми роботами взяла участь у виставці живопису, присвяченій 15 річниці з дня заснування групи глухих художників. 27 березня у Львівському Палаці мистецтв відбулося відкриття експозиції, на якій 10 українських митців з вадами слуху представили 40 картин, написаних за останні роки. У їхній когорті була і наша землячка Оксана Фролова.
Вона презентувала затишні пейзажі, серед яких і центр рідного Буська після проливного дощу (на знімку у центрі), колоритні краєвиди монастиря капуцинів в Олеську і неповторні куточки Нового Милятина, натюрморти із жовто-гарячими соняхами, п'янкими піонами, портрети доні Катрусі (на знімку вгорі справа). Дивовижний дар тонкої колористки Оксани Фролової вражає. Немов мисткиня володіє особливим зором і по-іншому, загострено, бачить світ, помічаючи невловимі для інших мінливості кольорів природи, переливи світла й тіні. То виграють на сонці барвисті квіти серед буйних трав, грайливі хмарки ніжить вітер, човник хитається на воді. Усе приваблює романтичним настроєм і красою.
Від картин бущанки так і віє особливою теплотою і спокоєм, і не можна не зачаруватися красою дивовижних куточків рідної землі.
Бог забрав –
Бог подарував
Особливий дар Оксани Фролової батьки Володимир і Світлана Гриневичі з Нового Милятина виявили ще в дитинстві. Одного разу племінники попросили її намалювати шкільне завдання. Коли дівчинка закінчила – подиву не було меж. Вийшло цікаво й оригінально. Отож незважаючи на те, що після хвороби у п'ятирічному віці донька перестала чути твердо вирішили – бути Оксані художником. Відтак після навчання в спецінтернаті м.Жовква (саме там пройшла її перша виставка), і у Львові, талановита дівчинка вступила до Державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім.Івана Труша.
Правда, через особливі потреби Оксану зарахували на факультет ткацтва, але дівчина і тут себе проявила. Вона стала гордістю мистецького закладу і має у своїй мистецькій скарбничці чудові ткані килимки.
Магія Львова залишила свій неповторний відбиток на творчості художниці. Та її завжди манили ідеальні пейзажі, які спочатку бачила в уяві, потім – у житті. У пошуках сюжетів мандрувала, та знову і знову поверталась додому і фіксувала пензлем неповторність кожної травинки, квіточки, дерева.
Мої діти – мої квіти
Саме Буська земля подарувала їй натхнення для найкращих робіт. А ще – зустріч з чоловіком Василем і двоє діток. Катрусі вже 4,5 роки і вона дуже талановита дівчинка – гарно не лише малює, має чудову уяву, але й танцює в "Нових зірках" під керівництвом Мар'яни Зеленської. Маленькому. Максимкові лише 2,5, і таланти свої він іще не проявив, але усе попереду. І хоча весіля Оксани і Василя було "тихим" та сьогодні у їхній затишній домівці гамірно від дитячого сміху. Дітлахи грайливі і дуже активні, отож вільна хвилина сісти батькам за мольберт випадає не часто. Адже малює не тільки Оксана, але й Василь. Саме мистецтво поєднало їх, тільки чоловік більше захоплюється абстракцією. Дружина ж працює в реалістичній манері.
Мінливі світи реальності
Постійно вдосконалюючи техніку письма, мисткиня опановує нові сюжети. Романтичний дух, тонке відчуття стану природи, теплота притаманні її роботам. Уважне око вихоплює з довкілля тонкі мінливі світи реальності, які нас оточують.
… Тіні падають на галявину. Вони, здається, рухаються і зникають. Здається, ось-ось з'являться казкові феї, які позлітаються на галявину і питимуть роси з квітів. Такі асоціації викликають Оксанині пейзажі. Вони вражають соковитістю барв, теплотою, гамою кольорів, багатством, світотіней. А ще – умиротворенням, тонким ліризмом. Новими й несподіваними видаються краєвиди рідної природи. Сонячні луки, галявини, дерева – щоразу це відкриття насиченість захопленими порухами серця й любов'ю, піднесеністю й щирістю.
Недарма Оксанині роботи виставляються у Львові, Києві і Польщі. Художниця мріє про членство у Спілці художників України. Тому використовує кожну нагоду відточити свою майстерність. Сьогодні вона працює над написанням Тайної вечері, цікавлять художницю релігійні мотиви, фрески. А ще пробує себе у ролі реставратора. У подарунок батькові відновлює давній образ св.Володимира. Мріє відтворити на полотні унікальні храми Бущини і долучитись до реставрації образів Новомилятинської церкви.
Вона – справжня художниця, чудова дружина і мати. Одним слово, Жінка, у якої стільки планів і мрій, яким суджено збутися.
Ірина ГАЄВСЬКА