Головна Освіта Студентська арифметика

Студентська арифметика

 17 листопада студенти відзначали своє "професійне" свято. Тому сьогоднішня наша розповідь про студентське життя-буття українське і закордонне. 

 
Скажу наперед – суттєва різниця є, особливо у підході до навчання.
 
Почнемо зі житла – основної проблеми для приїжджих студентів. Проаналізувавши міські оголошення та звернувшись до агенцій нерухомості, винайняти кімнату або квартиру, наприклад у Львові, нескладно. Можна знайти житло на будь-який смак та вміст "батьківського" гаманця – від 500 грн (без комунальних послуг, але з проживаючим господарем у кімнаті) до 1500 грн (без господаря). Аби заощадити кошти, студенти винаймають такі дорогі квартири групами.
 
Кажуть, хто не мешкає у гуртожитку, той не знає студентського життя. А й справді, де, як не там, живе "дух" студентства? Спогади про курйозні випадки та побутові пригоди в гуртожитку залишаються в пам’яті назавжди. Вартість такого житла за 1 місяць приблизно 130 грн. Увесь романтизм "гуртожитівського" житла зникає, коли студенти з гіркотою розповідають про умови, в яких живуть, і про так зване комендантське свавілля. Львівська студентка, яка не захотіла називатися, розповіла про своє складне становище. "З таким опаленням, як у нас в гуртожитку, довго не протягнеш, – каже вона. – Спимо з дівчатами у верхньому одязі, хіба ж це нормально? Коли придбали обігрівач, комендант його відібрала, пояснивши це завеликими витратами на електроенергію. Добре, що хоч комп’ютером дозволяють користуватися. А про студентське голодування годі й казати! Іноді не встигаєш до семінарів підготуватися, не те, що поратися на спільній кухні».
 
Висновок: проживання в квартирі комфортне, але дороге, в гуртожитку – дешеве, але не завжди з нормальними умовами. Проте, з іншого боку, це таке жадане самостійне життя!   
 
Другий важливий аспект  (також для приїжджих) – харчування. Можна харчуватися будь-як, а можна й повноцінно. Це залежить від суми, яку виділяють батьки, і чи далеко від дому навчається студент. Зрозуміло, що студентам зі східних областей, які обрали львівські виші, не вигідно щосуботи їздити додому по харчі, їм доводиться економити, а тим, які з ближніх областей, набагато легше, щоразу мають домашню їжу, тим самим економлять на розваги. За приблизними підрахунками, на харчування (окрім, домашніх страв) студент витрачає до 500 грн на місяць.
 
Наступні  витрати – щоденний проїзд у маршрутці, ксерокопії навчальних матеріалів, придбання посібників, словників… (в залежності від факультету). На це йде близько 300 грн на місяць. Якщо все додати, виходить, що студент (живе в гуртожитку, їздить щоразу додому) обходиться батькам на місяць майже в одну тисячу гривень. Не будемо вже зупинятися на сумах, що "забирають" сесія, одяг, взуття і т.д. Постає питання: "Ну чим не золотий студент?". А якщо він навчається, приміром, у столиці, та ще й на комерційній формі навчання?
 
Готуючи цей матеріал, листувалась із надбужанським студентом, який навчається в Карловому університеті Праги та в Економічному Інституті Академії наук Чеської Республіки за програмою "Центр економічних досліджень післядипломної освіти – Економічний інститут". До слова, юнак утримує себе лише за кошти стипендії. Ось що він написав:
 
– Гуртожиток мені обходиться в 1400 гривень на місяць (включена ціна за Інтернет в кімнаті). Якщо шукати квартиру в Празі, то можна знайти за 4800 гривень. Тобто, якщо на квартирі житимуть 3 людей, то на одного 1600. Майже те саме, що і за гуртожиток. Але квартира буде, наприклад, трикімнатна з окремою кухнею – це краще за гуртожиток.  Харчування: 1600-2000 гривень на місяць. Транспорт за кордоном дорожчий у порівнянні з Україною. Тут не вигідно купувати квитки кожного разу. Краще один проїзний на місяць – значно дешевше. Студентський проїзний на місяць на всі види транспорту (метро, автобуси, трамваї) коштує близько 100 гривень. До при¬кладу, мені за один квиток з гуртожитку до універу треба заплатити 10 гривень. І це тільки в одну сторону. Тому набагато вигідніше придбати проїзні. 
 
В Празькому університеті можна поєднувати роботу і навчання, оскільки він не контролює тебе жодним чином. Єдина вимога – всі проекти здавати вчасно. Відвідування пар також не обов’язкове, але знову ж повторюся, все треба здавати вчасно. Тут дуже прискіпливо ставляться до списування та різного роду махлювания. А про хабар не може бути й мови. Викладачі дуже принципові щодо оцінювання. Знаю випадок, коли один хлопчина здавав проект з англійської мови і скопіював один абзац з роботи, яку здавав інший студент кілька років тому. Викладач це помітив. Дійшло до виключення цього студента з програми, оскільки це вважається плагіатом. На щастя, горе-студентові зробили останнє попередження, і він далі вчився тут.
 
До речі, тут, де я вчуся, є гарна традиція: тричі на рік (після кожної сесії) університет організовує для всіх студентів вечірку в одному з барів. Особливість в тому, що пиво і слабоалкогольні напої безплатні для студентів. Я був лише на одній з таких вечірок. Був дуже здивований, що навіть деякі викладачі прийшли! Так, за кухлем пива можна було поговорити з професором, який тобі ще вчора читав лекцію! В Україні такого я собі не уявляю (ну, принаймні, в своєму ЛНУ імені І. Франка). В університеті створена локальна мережа. Кожен має свій пароль, під яким може зайти і перевірити все, що стосується навчання. 
 
Для кожного предмета тут створено спеціальну сторінку, де професор виставляє в електронному варіанті свої лекції. Тобто, навіть якщо я не був на лекції з якогось предмета, без проблем можу зайти на неї і подивитися, який матеріал читав професор. Домашні завдання і все, що стосується предметів, публікується онлайн. Тому, не виходячи з дому, я завжди в курсі усіх новин. Інформацію про семінари, розклад, конференції, публікації…. все публікується в Інтернеті. В Україні намагаються рухатися в цьому ж напрямку, але організованості однозначно не вистачає. І ми ще значно відстаємо в цьому плані. Комп’ютери, ксерокси у вільному доступі. Єдине, що потрібно, так це картку студента і все. 
 
І найголовніше: в університеті просто можна жити. В прямому розумінні цього слова. Він  відкритий цілодобово! Є спеціальна кухня для студентів та викладачів, де можна підігріти чи зготувати щось з’їсти. Є так званий клуб. Тут можна прийти групою студентів, принести зі собою будь- яку їжу і просто посидіти, поговорити, пограти настільні ігри тощо. Ми, зазвичай, в п’ятницю вечері після пар залишаємося в клубі.
 
Я ніяк ще не можу звикнути до кількох речей. В Україні студент бачить викладача в основному лише на парах. А тут усі  викладачі мають так звані прийомні години, коли ти можеш сміливо підійти і просто поговорити з ними щодо навчання. Тобто, тут комунікація між студентом і викладачем не обмежується лекцією. В Україні якщо не розумієш чогось, то переважно друзі можуть лише підказати або пояснити. Тут же навчальний процес будується так, щоб ти спілкувався з іншими студентами і вільно міг обговорити  з професором усе, що цікавить. Для усіх навчання на першому місці.
 
Ось така, шановні читачі, виходить студентська арифметика. Висновки робіть самі.
 
Інна  ПАЛАМАР