Головна Освіта Час вимагає змін

Час вимагає змін

332

У неділю делегація  районного об'єднання Товариства "Просвіта" взяла участь в обласній звітно-виборній конференції цієї громадської організації. Звіт виголосив  голова "Просвіти" Ярослав Пітко. Його ж  одноголосно переобрали на наступний термін.

Голова Буської "Просвіти", депу­тат районної ради Людмила Ці­хоцька, яка виступила в обго­воренні звіту, поділилася здобут­ками про­сві­тян Бущини, розпо­віла про нові іні­ціативи, зокрема приурочені 145-літ­тю цієї най­старішої в Україні гро­мад­ської організації, яка впродовж своєї славної історії непохитно об­стоює права українців, а також 25-літ­тю відновлення її діяль­ності. З особ­ли­вим піднесенням деле­гати конфе­ренції зустріли нашого просвітянина, параолім­пійця Антона Дацка, який не лише несе славу України по ці­лому світу, а й бере активну участь у про­сві­тянській роботі, зустрічаю­чись з молоддю Бусь­кого району, і не лише.

Йому допомагає в цьому ін­ший молодий просвітянин, голова постійної депутатської комісії з пи­тань молоді та спорту районної ради Ігор Іваськів. Се­ред зразкових є і наш первин­ний осередок – Оле­ський, який очолює Андрій Пархуць. Отож, якщо на конференції як на проб­лемі, акценту­вали увагу на за­лученні до товариства молоді (про що свідчив і віковий склад деле­гатів), наш район має чим пи­шатися. Але це аж ніяк не означає, що є підстави для заспокоєння.

Ця теза також превалювала у виступах делегатів. Згадували "Про­світу" сторічної давності, члени якої, захищаючи українців у чужих дер­жа­вах, за кошти громади спро­мог­лися вибудувати собі, зокре­ма в Галичині, десятки будинків "Про­світи". До речі, нині в україн­ській дер­жаві у ці при­міщення іноді навіть не допускають про­світянців, аби вони там розміс­тили свою організацію (такі факти наводили делегати). Та про що го­ворити, якщо у самому центрі Львова у колишньому при­міщенні матірньої "Просвіти" (тут у 1941 р. проголосили від­новлення незалеж­ності) роз­міс­тили нині дешеву "забігай­лівку"!?

Отож усі виступи просвітян області були пронизані непід­роб­леною тривогою про долю не лише мови та культурних на­дбань українців. Тому у цей  "фальшивий час" (за висловом де­легата зі Самбора) перед нами стоять завдання важливіші: йдеться про майбутнє держави як такої. З цього приводу голова Всеукра­їнської "Просвіти" Павло Мовчан заявив, що річ навіть не в Табачнику – відділ кадрів нинішнього уряду розташо­ваний не у Києві, і все, що робить тепе­рішня влада – це імітація – за­хисту народу, імітація реформ і всього решту. Тому нам не оми­нути проти­стояння. А поклада­тись лише на парламент – це помилка.

Почесний голова Львівської "Просвіти", Герой України Роман Іваничук якось наголосив: "Ми опи­нились перед загрозою вбив­ства не держави, а сутності ду­ховної держави. Наша дер­жава незалежна – ззовні її ніхто не зачепить. Але дер­жаву можна вбити зсередини, знищивши її дух: мову, релігію, істо­ричну правду. Над цим і працює наш сусід". Тому нині "Просвіта" має змі­нити акценти у своїй діяльності.

Пригадую кінець 80 років, коли ми відновили у районі "Просвіту". Скільки первинних осередків було створено по селах! Якою активною була робота перших активістів! Як розходились по людях тодішні "самвидави", українські книжки, газета "Просвіта", календарі. Саме тоді "Просвіта" – як єдина офіційно зареєстрована громад­ська організація – стала цент­ром, навколо якого об'єднались ті лю­ди, які виступили в перших рядах за повалення СРСР.

Ми були началом і при під­го­товці перших демократичних  ви­борів. Саме "Просвіта" фор­му­вала списки членів дільничних комісій та спосте­рігачів від опо­зиції. Протоколи цих засі­дань ра­ди досі зберігаються у мене – як тоді відповідального секре­таря  Буської районної органі­за­ції. Усі, до слова, працювали за ідею, а не за гроші. Тоді ми  ви­бо­ри разом з Рухом виграли, бо не ділились за партійною озна­кою. Бо тоді для нас було головне Україна, а не партійні прапори.

Тому сьогодні, коли ця ви­страж­дана та нами виборена Ук­раїна стоїть на межі, мусимо бути іншими і ми. Ось як про нові зав­дання "Просвіти" сказав Роман Іваничук: "Мусить нас обходити ця антинародна політика. Бо мусимо пам'ятати, що ця  антиукраїнська влада сама не вступиться. Тому мусимо ви­зволитись від тієї влади". І не за­буваймо давній український заклик: "Якщо не я, то – хто? Якщо не сьогодні, то – коли?" Вибору нині не маємо.

Микола  ІВАНЦІВ.

На знімках автора (вгорі): делега­ція просвітян Бущини з голо­вами Всеукраїнської "Просвіти" П.Мовчаном та львівської – Я.Піт­ком (в центрі справа на­ліво); внизу (зліва направо): у залі кон­ференції Ігор Мельник – один з ініціаторів відновлення «Просвіти» у 1988 році, Степан Гунько – багато­річний член ради «Просві­ти», колишній ректор УАД, Ігор Іваськів – депутат Буської районної ради, Іван Сварник – ві­домий письменник, архіваріус, Павло Мовчан – голова Всеукраїнської «Просвіти».