Душа болить за тебе, Україно!
Я з болем в серці дивлюся на тебе…
За що ж не люблять твою мову солов'їну?
За що ненавидять твоє блакитне небо?
За що ж ти, моя ненько, так страждаєш?
Чому стоїш ти й досі на колінах?
За що ти стільки крові проливаєш?
Чому земля твоя уся в руїнах?
Тебе ніхто не доглядає, все руйнують.
Й краси тієї, що була, немає.
Того, що мають, вже й не всі цінують.
Що сталося з тобою, милий крає?
Настав той час, якого всі боялись…
В країні революція… Майдан.
Народ і влада… Сили всі зрівнялись,
Бо все, що обіцяли нам, – обман.
Майдан у Києві… Людей мільйони,
Всі хочуть мирного і кращого життя,
І всі разом виборюють закони.
Й всі моляться за України підняття.
Наші діди колись вже воювали.
Вони відстоювали честь і всі права.
Боролись всі, державу захищали,
І завдяки їм країна ще жива.
За Україну кров свою пролили,
Невже даремно гинули вони усі?
Вони вмирали, щоб їх внуків били?
Щоб сонечко вмивалось в кров'яній росі?
Ми будемо боротись! За свободу,
За волю рідної вкраїнської землі!
Щоб Україна не зазнала горя зроду
І щоб жили в державі вільній всі!
Бо ще не вмерла наша Україна!
І буде жити, поки ми живемо!
Поки цвістиме на землі калина
Ми Україну-неньку підіймемо!
Юлія ВОВК, учениця 9 кл. “НВК Яблунівська ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ”
