11 січня 2013 року виповнюється 100 років від дня народження нашого земляка Василя Кука, генерал-хорунжого, останнього Головного командира УПА. Народжений в простій селянській родині в Красному, він заповів себе тут і поховати. У 2010 році на могилі встановлено пам’ятний хрест, а зовсім недавно 14 жовтня – в рамках відзначення 70-річчя УПА – навпроти – відкрито селищний історико-краєзнавчий музей, у якому значна частина експонатів розповідає про цю легендарну постать.
Сподіватися, що центральна влада спричиниться якось до цієї події, мабуть, марно. Тому наш обов’язок – гідно вшанувати одного з національних героїв саме тут, на його батьківщині, де є люди, які його добре пам’ятають, і нині на громадських засадах багато роблять, аби сучасні молоді українці знали, якою жертвою здобувалась незалежність. Серед таких вчитель-історик Ярослав Стецишин – почесний громадянин Буського району, автор книги з історії Красного, один з творців експозиції музею, якою і сьогодні опікується. Йому слово.
Ми на порозі справді небуденної події. І вона є особливою не лише для нас, красненців, бущан, а й усіх тих українців, які себе вважають патріотами. Василь Кук став одним з символів незламної боротьби українців за незалежність. І тому маємо за честь його гідно вшанувати, насамперед, тут у Красному, у його рідному селі, яке він дуже любив і заповів тут себе поховати.
– Красненська делегація разом з пластунами 10 років тому була на святкуванні 90-ліття генерала у Києві, у Будинку вчителя. Ви були серед них.
– І добре пам’ятаю цю подію. Василь Кук був особливо зворушений нашими віншуваннями – і виголосив таке: "Мені дуже дорогі мої земляки. До останнього подиху вони будуть в моєму серці. Як і моє Красне!"
– По-різному іноді трактується нині його роль в цей найдраматичніший період діяльності ОУН-УПА. Дехто засуджує В.Кука за те, що не загинув тоді.
– А він, навіть жертвуючи своїм добрим іменем, вистояв, витерпів, щоб вже в незалежній Україні розповісти світові про жертовну боротьбу своїх побратимів проти двох найжорстокіших і найсильніших тиранів.
Тому сподіваюсь, що Буська районна рада підтримає ініціативу громадськості, зокрема газети "Воля народу", оголосити наступний рік в Бущині роком В.Кука. Це стане органічним продовженням 70-річчя ОУН-УПА та пошанування невеличкої когорти вояків тієї непереможної армії, які проживають нині у нашому районі.
– Як Красне вшановуватиме свого генерала?
– Безпосередньо 11 січня відбудеться Служба Божа, молебень на могилі Головного командира, згодом відкриття ще однієї експозиційної кімнати у музеї, присвяченої дуже плідній епосі національно-визвольних змагань українців у ХХ столітті – від УВО, ОУН, УПА до УГВР та АБН. Йтиметься тут про наших провідників, а також і про життя простих повстанців. Доповнено музей новими матеріалами про Василя Кука та його родину. А завершиться вшанування урочистою академією у стінах СШ №1. До нас мають приїхати відомі історики Володимир В’ятрович та Руслан Забілий, а також дочка президента УГВР Кирила Осьмака – Наталя.
– Ваше дітище – селищний музей. Він нині на ваших плечах: створення нових експозицій і екскурсійна робота. Хто вам допомагає, хто відвідує?
– 14 жовтня музей було офіційно відкрито. Він, зрозуміло, працює на громадських засадах, але для мене це не має жодного значення. Головне, що він відчинений – поруч бібліотека, і її працівники завжди допоможуть оглянути експозицію. За трохи більше місяця провів 30 екскурсій. Усі школярі з Красного вже тут побували, і з великою цікавістю, бо тут жива історія – тут їхні діди, батьки. Тут вони бачать тих, хто прославив наше селище, – І.Тиктор, В.Кук, В.Ласка.
Нещодавно відвідав музей і був приємно вражений депутат обласної ради Богдан Козак – це завдяки йому вдалося почати реалізовувати цей проект. Йдеться про реконструкцію колишньої шкільної будівлі, де зараз розмістились бібліотека та музей. При нагоді хочу подякувати районній владі та ще одному депутату обласної ради – Сергію Сенчуку, без яких музею тут просто не було б.
Музей часто відвідують гості селища, земляки, вихідці з Красного, маємо від них оригінальні дарунки, які збагатили нашу колекцію.
– Сподіваюсь, що багато бущан побажають відвідати ваш музей. Як краще це зробити?
– Хотілося, аби тут побувало багато молоді. Тому звертаюсь перш за все до педколективів, аби організували школярів, тим більше, що незабаром канікули. Наші контакти вони добре знають: 2-21-69, 2-25-62. Є домовленість і з бібліотекарями. До речі, відділ культури провів тут нещодавно окремий семінар. Переконаний, що у рік Василя Кука тут побуває багато людей.
Микола ІВАНЦІВ
