Громадського діяча і волонтера Рака Степана Остаповича кандидата у народні депутати України в нашому виборчому окрузі №119 підтримує громадська організація "Майдан"
Степан Рак народився 5 червня 1981року в смт.Красне Буського району у родині свідомих українців. Навчався у Красненській середній школі. У 2003 р. здобув вищу освіту в Одеській державній академй харчових технологій. Освоївши фах інженератехнолога, повернувся додому і пішов працювати на Буський міжгосподарський комбікормовий завод (у 20052007 рр. хіміклаборант, у 20082012 головний інженер). Останні два роки обіймав посаду державного інспектора сільського господарства відділу контролю якості та безпеки зерна і продуктів його переробки у Держінспекції сільського господарства Львівської області. Півроку не працює, повністю віддає себе громадській роботі. Завжди займав і займає активну життєву позицію. У 24 роки вступив до лав політичної партії ВО "Батьківщина", через два роки очолив місцеву громадську організацію "Батьківщина молода", згодом став заступником голови Буської районної організації ВО "Батьківщина". У березні 2006 року молодого політика обирають депутатом Буської районної ради, де він сьогодні очолює постійну депутатську комісію з питань житловокомунального господарства та конкурсну комісію з питань оренди комунального майна. У надзвичайно важкий для України період Майдану у лютому 2014 отримав мандат довіри від своїх колегдепутатів його обрали головою виконкому Буської районної ради (на громадських засадах). Відтоді Степан Рак призупинив членство у політичній партії ВО "Батьківщина" у зв'язку з обранням головою ГО "Майдан Буського району", яка надає суттєву допомогу мобілізованим землякам та учасникам АТО. За його участі спільно з громадою та мешканцями району було зібрано близько 500 тисяч гривень, на які закуплено військову амуніцію та інші необхідні для учасників АТО речі.
– Історія українського народу історія вільнолюбства і боротьби, сплетена з життєписів і доль сильних, самовідданих українців. З глибини минулих літ прадіди передавали нащадкам особливий, нескорений український дух. Тому відповіді на найскладніші питання хто ми і чого прагнемо понад усе шукаємо в долях близьких людей, в літописах свого роду. Відомо, що й ваш рід має історію, якою пишаєтесь.
– Сім'ям моїх батьків довелось пройти через репресії та сталінські табори Сибіру, тому тато і мама народились у Красноярському краї. Батько Остап Ярославович побачив світ в селі Каргіно Єнісейський району, а мати Марія Степанівна в селі Шабликіно Ішимського району. Та чужий край і нестерпні умови проживання не зуміли зламати український дух моїх родин, який вони передали своїм дітям і онукам. Тому заради своїх батьків та дітей, яких у мене двоє чотирирічна Мартуся і дворічний Остапчик, заради своїх земляківгаличан робитиму все, щоб жили вони на своїй Богом даній землі Україні, в суспільстві впевнених в майбутньому людей. Адже жити поновому потрібно не колись, а починати вже зараз, кожен із себе. Якщо хочемо бути вільними, будь які спроби поневолення, зовнішнього чи внутрішнього, мають отримати гідну відсіч, що довів Майдан і боротьба проти російської агресії. Не можна просити свободи на колінах.
– Степана Рака знають, насамперед, як громадського діяча і волонтера. З чого усе починалось?
– З Революції Гідності, зі сприяння у поїздках надбужанських патріотів на Майдан до Києва, встановлення у самому його центрі намету від Бущини і створення громадської організації, яка не лише всебічно підтримувала майданівців, але й вела активну боротьбу із прибічниками Януковича в районі і ще на початку року вимагала люстрації. Спочатку ми сподівались, що в Києві створять Всеукраїнський "Майдан", та коли зрозуміли, що цього не трапиться, зібрали громаду на віче, обговорили і вирішили бути "Майдану Буського району". Опісля затвердили Раду громадської організації, яка й визначала пріоритети діяльності і, як колегіальний орган, спільно ухвалювала важливі рішення (що й продовжує робити). Окрім допомоги київському Майдану і підтримки наших земляків майданівців, ми акцентували увагу на роботі з територіальними громадами, школами, медичними закладами та правоохоронними органами. А коли на сході нашої держави російський агресор почав воєнні дії, усі сили і кошти спрямували на допомогу армії. Зауважу, що робили і далі робимо це цільово, тобто, усі необхідні речі та амуніцію купуємо і передаємо адресно, землякамдобровольцям і мобілізованим, які стали на захист України у цей нелегкий час. Тісно співпрацюємо зі сільськими головами, підприємцямиблагодійниками, військовими та їх сім'ями. Адже сьогодні найголовніше завдання спільними зусиллями зробити нашу армію міцнішою.
– Ще одне, і мабуть, найголовніше питання чому вирішили йти у депутати?
– Тому що прагну змін і готовий їх здійснювати. Нам потрібен новий парламент, адже у старому сидять люди, які себе дискредитували: корупцією, кнопкодавством, голосуванням за драконівські закони 16 січня. У багатьох із них кров на руках, переважна більшість решти завзяті брехуни та політичні пристосуванці ("тушки"). Нам потрібен уряд реформ, інакше країна вже не виживе. Цей парламент спромігся призначити уряд національного порятунку, що не дав країні розвалитися на шматки протягом останніх півроку. Але на уряд реформ цей парламент не здатний. Головне він не здатний припинити корупцію, бо це невіддільна частина їхнього способу життя. Відтак завдання номер один прихід у парламент людей, які призначать уряд реформ, які прийматимуть реформаторські закони.
Впевнений, що знайдуться однодумці, чесні, порядні, професійні та патріотичні люди, яким люди довірять країну в найскладніший час її випробувань і з якими вдасться створити новий політичний клас.
Протягом багатьох років у колах громадських організацій та ділових спільнот піти в політику означало "продатися", "забруднитися", перестати бути нормальною людиною. Власне, це було правдою, бо система перетравлює одинака дуже швидко. Навіть найщирішу людину очікувало незаздрісне буття "тушки". Але переконаний, що нова соціальна реальність Майдан і війна як його продовження зламає ці стереотипи, що дозволить таким простим людям,як волонтери, громадські діячі, журналісти і добровольці не лише прийти у велику політику, але й стати рушійною силою реформ, про які мріє кожен українець.
– Як переламати ситуацію, як допомогти пересічним громадянам повірити в те, що кожен їх голос може змінити хід історії та країну загалом?
– Люди повинні усвідомити, що не щедрі обіцянки передвиборних програм, а щирі принципи, клопітка щоденна праця та доброчинність змінять наше життя.
Довіряти можна людям, про яких щось відомо, принаймні, відома точка зору на різні проблеми, а також вірність принципам, які втілюються у вчинки на очах інших людей. Наприклад, нашу спільну із громадами та "Майданом" роботу ми висвітлюємо через пресу та Інтернетресурси, звітуємо на віче та інших зібраннях. Щодо необґрунтованих звинувачень і брудних технологій, тут хочеться просто запитати: чи не є подібна критика простою заздрістю? Не виключено, що ініціатори провокацій, спрямованих на дестабілізацію роботи громадської організації у зборі коштів та наданні допомоги мобілізованим та добровольцям, які воюють в зоні АТО, посібники путінської Москви. Та наші люди розумні і відзначаються своєю зрілістю, стійкістю, недовірою до популізму та до політичних проектів олігархів і політтехнологів, за спиною яких часто промальовуються обриси зубців червоної кремлівської стіни. Вірю у мудрість своїх земляків.
Розмову вела
Ірина ГАЄВСЬКА
