Споконвіку люди розуміли, що худоба – це багатство, а тваринництво – основа села. Натомість з 90 років минулого століття в Україні розпочався і досі триває занепад у цій галузі. Дехто й досі вважає, що молочним тваринництвом в нашому краї займаються лише фанати цієї справи, бо прибутків таких, як у рослинництві, немає, зате проблем вистачає. Аби дізнатись, як нині живеться "молочникам" у Бущині, спілкуємось із головою господарства "Перевесло" Тарасом Катариною.
«Перевесло» і його молочна ферма у Старому Милятині є сімейною справою Катаринів. Корів та нетелів доглядають усі – від дідуся Григорія до наймолодшого в родині п'ятирічного Юрчика, який з особливим завзяттям бере участь у заготівлі кормів та, зокрема, годуванні.
Три з половиною роки тому голова господарства Тарас з батьком Богданом Григоровичем спільно з Львівською аграрною дорадчою службою за підтримки Канадського Проекту закупили нетелів, виростили та осіменили 100 молодих корів. Відтак 65 тварин забрала дорадча служба для охочих створити нову молочну ферму. Тоді "Перевесло" назвали чи не найуспішнішим втіленим проектом, а ферму – демонстраційною, хоча постала вона практично із руїн. У Старому Милятині навіть побував Надзвичайний і Повноважний посол Канади в Україні Трой Лулашник, який позитивно оцінив вирощення нетелів за сучасними технологіями (на знімку).
"Сьогодні у господарстві, яке самостійно працює вже півроку, 18 дійних корів та 35 нетелів. Частина телят народжені з власного стада, а частину штучно запліднених закупили у сельчан. Немає проблем і з реалізацією молока – його забирає львівське підприємство "Прометей", а також продають на ринку "Шувар". Щоправда, закупівельні ціни на молоко низькі, тож про великі прибутки поки говорити зарано", – розповідає Богдан Катарина, який весь свій вільний від роботи час присвячує сімейній господарці.
Цьогоріч "Перевесло" мало б отримати від держави дотаційних 7 тисяч грн, але ця сума ще, мабуть, не скоро надійде до її адресата – гроші "зависли" в казначействі. Та найбільшою проблемою у роботі є відсутність техніки для заготівлі кормів.
Фермі дуже необхідний силосний комбайн, а його оренда обходиться у немалу копійчину. Також підприємство орендує майже 6 гектарів землі для посіву люцерни. Ці трави є незамінними у кормі, бо мають високий вміст протеїну, вітамінів та мінеральних речовин. Самотужки підприємству вдалося добре підготуватися до зими, заготувавши достатньо сіна, соломи та інших кормів. Головне, що усі тварини були здорові та добре виглядали, – каже Тарас, – а все інше додасться. Фермер мріє про стаціонарний вакуум, бо досі тут використовують пересувний доїльний апарат, гноєтранспортер для повної механізації у роботі. Та й плани виношують амбітні: повернути у хліви не просто звичайних корів, а високопродуктивне племінне стадо, забезпечивши його належними кормами, доглядом. Відрадно, що сім’я не втрачає надії на перспективність обраного сільськогосподарського напрямку. І такі сподівання на відродження молочного тваринництва не безпідставні, бо тут є вже чимало здобутків та, що найважливіше – досвід за роки клопіткої праці.
"Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий", – сказав колись український філософ-мандрівник Григорій Сковорода. Часто цей шлях є важким та виснажливим, однак людей, котрі обрали його за покликанням, це не лякає. Наперекір усім невтішним прогнозам та насмішкам "доброзичливців" сім’я Катаринів продовжує працювати у цій галузі, і не сумнівається, що молочні ріки у Надбужжі – це реальність.
Ірина Корчинська
