Головна Політика Рятівне коло для влади

Рятівне коло для влади

300

 Якось дуже негативно поставився український політикум до прийняття закону про референдум. Не можу зрозуміти чому, адже це європейська практика – радитися з народом із тих чи інших важливих питань державного і суспільного життя. Чому ж ми так боїмося народного волевиявлення? Якщо ми демократична держава, то мали б рахуватися з волею її громадян.

 Як у нас рахуються з волею народу, показали останні парламентські вибори, зокрема у проблемних мажоритарних округах, коли результати голосування встановлювали з допомогою "Беркута", коли підконтрольні владі суди на одному з округів скасували близько 30 тисяч голосів на 27 виборчих дільницях, де перемагав опозиційний кандидат, щоб депутатський мандат дістався провладному самовисуванцю. Коли ті ж суди не задовольнили жодного позову опозиційних партій, які просили скасувати рішення ЦВК про перевибори, адже є всі протоколи з мокрими печатками і жоден бюлетень не зіпсований після виборів, тобто є можливість встановити результати голосування. Але оскільки там перемагають представники опозиції, комусь дуже не хочеться цього робити.
 
Із такою, з дозволу сказати, демократією влада зможе отримати і потрібні їй результати на будь-якому референдумі. Побачивши, що в новому парламенті вона не матиме конституційної більшості, отже, не зможе вносити змін до Основного Закону (скажімо, про другу державну мову – російську чи обрання Президента у Верховній Раді), старий склад Верховної Ради, де у Партії регіонів надійна більшість, і прийняв закон про референдум. Тепер зможуть у народу запитати, наприклад, чи хоче він другої державної мови. І чи є в когось сумнів, якою буде відповідь?
 
Відомий юрист народний депутат України Юрій Крючковський каже, що референдум дуже небезпечний інструмент, особливо в руках тоталітарної влади. Адже в гітлерівській Німеччині багато рішень приймалися саме через референдуми і який жорстокий режим виплекали там, у тому числі й з допомогою "народного волевиявлення". Через те в більшості країн Європи дуже обережно ставляться до проведення референдумів. До прийняття відповідальних рішень має бути готовим народ, і влада повинна бути на висоті: не зомбувати людей, не маніпулювати ними, не нав’язувати їм свого бачення, не купувати їх на подачки і не фальсифікувати їхнє волевиявлення. Чи можна сказати, що Україна вже досягла такого рівня?
 
Цікаву статтю "Закон про референдум: влада небезпечна для країни" в "Українській правді" видрукував новообраний народний депутат України, заступник голови ради громадського руху "Фронт змін" Андрій Пишний. "Поцупивши щонайменше 20 депутатських мандатів, але так і не отримавши бажаних 300 голосів, – пише він, – влада ухвалила закон про референдум, який передбачає можливість ухвалення Конституції та внесення до неї змін на референдумі… По суті влада діє за рецептом Остапа Бендера: прагне ошукати "клієнта" за його формальної згоди і навіть співучасті так, щоб ошукані залишились задоволені… Для організації референдуму влада створила вертикаль цілком підконтрольних собі "комісій". Щоб була така сама демократія, як на окрузі в Засухи?"
 
Політолог зазначає: закон про референдум має виключити можливість винесення на нього питань, що порушують незалежність країни, її територіальну цілісність. Вкрай необхідно обмежити розмір питання для референдуму 8-10 словами, щоб усе було зрозуміло. Не можна виносити на референдум цілі законопроекти, "бо в країні може кілька відсотків населення здатні їх зрозуміти". Вкрай важливо обмежити число питань для референдуму одним, максимум двома, не проводити його разом з виборами, "аби ніяка партія чи політик не мали можливостей мобілізувати своїх виборців провокуючими питаннями".
 
Варто передбачити у законі, переконаний А. Пишний, й негативні наслідки референдуму. Якщо питання виносить і проштовхує якась партія, але програє на референдумі, вона має компенсувати витрати на його проведення. А якщо Президент або Верховна Рада, які ініціюють референдум і підтримують винесене на нього питання, отримують на референдумі негативний результат, вони мусять подати у відставку. Так було у Франції в 1969 році: тодішній президент де Голль програв референдум (52% проти 48%) і подав у відставку. "Адже демократія – це влада більшості плюс відповідальність. Тоді буде значно менше бажаючих розбурхувати суспільство і ловити людей у "мутній воді".
 
Цього всього у законі про референдум нема. Влада приймала його, як рятівне коло, найперше для себе. Тому й така критика і несприйняття його в експертному середовищі.
 
Галина  САДОВСЬКА, “ВЖ”