Минулого вівторка пасічники відзначили своє професійне свято, то ж того дня ми разом з головним пасічником району, головою Братства бджолярів Олегом Ільківим завітали у Красне, до родини Івана та Людмили ГУРАШІВ. Улюбленою справою вони займаються вже віддавна, недарма ж пасічники називають Івана Васильовича патріархом, то ж їм є про що розповісти.
Захопившись пасічництвом ще у кінці вісімдесятих, Іван Васильович не зраджує своєму захопленню й дотепер. Тим паче, що зараз воно стало ще й способом заробітку.
Можна з впевненістю сказати, що родина Гурашів продовжує сімейну династію пасічників, адже Іванів стрийко (батьків брат) та й прадід любили поратись біля бджіл. Мабуть, щось таки передалося генетично (бо вже відтоді цікавився бджолами), але чекало певного часу. І час не забарився, виготовивши двері на замовлення (бо й розумівся у столярній справі), замість оплати отримав рій бджіл. З тих пір, а минуло вже понад сорок років, і займається пасічництвом. І, як стверджує патріарх родини, його захоплення це не тільки важка праця, а ще й своєрідний відпочинок. "Це моє життя", любить повторювати досвідчений пасічник Іван Гураш.
На початку 90 років минулого століття, коли місяцями не виплачували зарплати, коли заводи почали закриватись, родині допомогло спільне захоплення. Проте у сучасних умовах стає все складніше. Оскільки пасіка Івана Васильовича кочує (з нею вже об'їздив чи не всю Україну), бо, як відомо, на одному місці меду не знайдеш, то й щораз стикається з новими проблемами, пальне подорожчало, дороги розбиті, цукор до того, що й не завжди якісний, ще й вдвічі дорожчий, поля здебільшого засіяно ріпаком та соняшником, які генетично модифіковані, і шкодять як бджолі, так і людині. Тому Іван Васильович щоразу вирушає в дорогу Тернопіль, Дністер, Канів, Кіровоград шукаючи щоразу нові місця розташування пасіки, де б безпечно почувались його бджоли, а їх у нього уже 150 сімей.
Воістину стверджують: бджолиний мед справжнє "диво" природи, ні з чим незрівнянний за харчовими та цілющими властивостями продукт. Він володіє бактерицидною дією, покращує обмін речовин, прискорює регенерацію тканин, діє протизапально, антиалергійно і тонізуюче. Нормалізує діяльність шлунковокишкового тракту, стимулює функції внутрішніх органів, попереджує склероз, активізує утворення еритроцитів, покращує живлення шкіри, нормалізує сон, стимулює захисні сили організму.
Регулярне вживання меду позитивно впливає на стан організму, дарує здоров'я і довголіття. (це не дивно, адже до його складу входить понад 180 корисних поживних речовин, вітамінів, макро і мікроелементів, протеїнів, органічних кислот, які зберігаються 56 років. Склад меду в значній мірі залежить від того, з яких рослин "маленькі трудівниці" збирали пилок.
Липовий мед один з найкоштовніших сортів меду, цінується через неповторний приємний смак і цілющі властивості. Має антибактеріальні якості, в основному використовують при лікуванні простудних захворювань. Липовий мед незамінний при лікуванні бронхіту, ангіни, нежиті, ларингіту, бронхіальної астми і як сердечнозміцнюючий засіб. Його застосовують ще при запаленні шлунковокишкового тракту, ниркових і жовчних захворюваннях. Липи ростуть у Куткорі та Верхобужі на Золочівщині, де є великі насадження липи, але біда в тому, що їх почали масово вирізувати.
Спробувавши хоча б раз гречаний мед, його вже не переплутаєш ні з яким іншим. Він сприяє підвищенню гемоглобіну в крові, нормалізує артеріальний тиск, ним лікують фурункульоз.
Лісовий мед дає дика черешня, яблуня, чорниця, малина, ожина, веприна, дика акація, але основний медонос крушина ламка. Пасічники зауважують, що не кожне дерево меду° (виділяє нектар).
Цілющий мед із золотарника (на знімку внизу) (цю рослину завезли давно до нас із Канади), який зайняв великі плантації біля Дністра, виводить з організму каміння.
Добре знаючи, та й, зрештою, на собі і на родині перевіривши цілющість меду, Івану Васильовичу невтямки, чому батьки, знаючи про шкідливість солодких вод, в яких немає нічого корисного, купують їх для дітей замість того, щоб придбати баночку меду. Тому й бідкається, що українська нація дуже втрачає на тому, що державою не розроблена програма розвитку бджільництва. І як приклад називає кілька країн Японія, Фінляндія, Казахстан, де такі програми працюють, тому й продовжено там вік людей. А щоби бути здоровими пасічник радить щодня споживати мед.
Роботи біля бджіл вистачає як влітку, так і взимку, тож Івану Васильовичу допомагає дружина Людмила та діти. Але той, хто поєднав своє життя з пасічництвом, іде на пасіку і відпочиває, якою б важкою праця не була. Інколи і пасічника кусають бджоли, якщо агресивні. Таких має Іван Васильович, але вони мають свої переваги: меду дають в два рази більше, чудово переносять зиму, у них вищий імунітет, стійкі до хворіб.
Пасічники зза кордону (чехи, поляки), спробувавши мед родини Гурашів, залишаються задоволеними. Посмакували ним і ми. Радимо спробувати й вам.
Колись мед продавали в аптеці. Коли запитали у лікаря, який сам споживає мед: "Чому ви не радите своїм хворим купувати мед?", то у відповідь почули: "А ви хочете, щоб я залишився без роботи?" "Коли б сьогодні людство споживало мед, завершує розмову Олег Ільків, то аптеки були б закриті".
Лариса ГАРАСИМІВ
