Тривають ремонтні роботи із відновлення багатовікової архітектурної пам’ятки – Архикатедрального собору святого Юра у Львові.
«Наше завдання – спільними зусиллями відновити спадщину ЮНЕСКО, національно-духовне надбання всіх українців», – зазначає голова Львівської ОДА Олег Синютка.
Цьогоріч з державного бюджету на реконструкцію виділили 20 мільйонів гривень. Роботи здійснює ТОВ “Підприємство “Турист”. Зараз триває перший етап проекту – заміна інженерних мереж. У майбутньому заплановане повне відновлення Собору.
Сьогодні за участю голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки відбулась виїзна нарада щодо реконструкції Собору.
Олег Синютка оглянув хід проведення ремонтних робіт, на сьогодні – це бетонування плит оглядової тераси, впорядкування верхнього обходу навколо Собору святого Юра, прокладання каналізаційних мереж на північному обході, тощо.
Довідково:
Архикатедральний собор святого Юра у Львові – собор Галицької митрополії УГКЦ, до 1817 при монастирі Чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744–1762), вважався головною святинею українських греко-католиків, до побудови Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. Розташований на Святоюрській горі, за адресою: площа Святого Юра № 5. Висота над рівнем моря — 321 метр.
З 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Власне собор є частиною комплексу: барокового собору (1745–1770) з дзвіницею (дзвін з 1341), рококової з класицистичними портиками митрополичої палати (1761–1762), будинків капітули, тераси з двораменними сходами, ажурної огорожі довкола соборового подвір’я з двома брамами в подвір’ї (1771) та мурів, що обводять капітульні будинки і митрополичі сади (1772).
Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди.
Перший період тривав майже півтисячоліття — від початків чернечої оселі приблизно до середини XVIII ст., — завершився руйнацією старого храму.
Другий період розпочався з будівництва нового собору, яке згодом стало новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився він у XIX ст., коли з’явилася остання з існуючих нині будівель.
