Якось прочитала газету "Воля народу "за 24 січня 2013, що видається в м.Буськ. Вона цікава, відгукується на актуальні проблеми сьогодення. У розділі "Акценти"звернула увагу на статтю Віталія Кудирка "Згадаймо хто ми є?" Відчувається тривога за долю України, її майбутнє. Думки, висловлені щиро, переконливо і лаконічно, примушують задуматись кожного з нас над тривожним станом сучасної України.
Велика провина у тому, що сьогодні сталося з Україною, полягає також і у бездіяльності нашої інтелігенції. За 20 років можна було зробити дуже багато у плані роботи з молоддю. Необхідно було консолідувати молоді сили, охопити їх культурницьким, спортивним рухом, не дати опускати руки у важку хвилину, активізувати молодь на боротьбу за чистоту української мови. А тож тепер приходить дитина зі садочка чи школи та приносить перли: столова, стакан, супчик, на носочках, ковйор, тряпка, мусор і багато іншого. Хіба не кличуть батьки своїх дітей Міша, Коля, Діма замість Михась, Миколка, Дмитрик. А чому? Бо так і досі розмовляють вихователі, няні, деякі вчителі. Хіба це не ганьба для нас?! Як говорили 20 років тому, так говорять і зараз.
Прикладом повинна була бути діяльність "Просвіти" у минулому столітті. Яких людей виховала вона? А хіба не можна було охопити за 20 років усі школи пластовим рухом, ініціатором створення якого був Іван Франко?
Сьогоднішня "Просвіта" багато говорить, але конкретно дуже мало робить.Тільки нарікаємо на молодь, що вона погана. Переконана, що серед молоді є багато відданих Україні патріотів. Сподіваюсь, що і автор статті належить до них. Молодь треба лише організувати, спрямувати їх енергію у потрібне русло, бо часу вже обмаль: Україна стогне від манкуртів та запроданців. Мусимо стати всі разом до бою за українську Україну, дати відсіч табачникам, колесніченкам-ківаловим, бондаренкам, цим виродкам, цим байстрюкам "катів осатанілих", як їх назвав незабутній Василь Симоненко.
Євгенія Ямінська, вчителька-пенсіонерка, м.Львів,член товариства ''Рідна школа'
